Рубрика “П’ять питань до” – це короткі інтерв’ю на актуальні теми із людьми, які на власному прикладі щоденно демонструють позитивні зміни у своїй громаді, організації, у цілому Україні.
Сьогодні ми публікуємо інтерв’ю із Іриною Ткаченко, Директоркою ГО “Агенція сталого розвитку “Хмарочос” (місто Кропивницький).
Які виклики сьогодні стоять перед громадянським суспільством?
Головним викликом я б назвала виклик держовобудівництва. Розпочато ряд реформ – складних і тривалих в часі, успіх яких неможливий без системних змін у державі й головах людей. У нашій країні йдуть військові операції, гинуть люди, відбулася зовнішня агресія – це виклики для кожного, які і загартовують, і відкривають нові можливості для розвитку країни. За демократію і нову країну виставлено високу ціну, і вона вимірюється тисячами життів українців. Від кожного з нас залежить, аби ця ціна не була марно відданою.
Чому важливо акцент на розвиток сіл та малих містечок?
Важливо розвивати активності і в містах, і в селах. Сьогодні поняття кордонів настільки умовне, а люди мобільні, що втрачається відчуття, де починається і закінчується місто чи село. Технології не знають кордонів, і вони заходять навіть у найвіддаленіші куточки країни. Має бути системний розвиток.
Безперечно, децентралізаційна реформа виявила потужний потенціал сільських територій, відбувається активізація громад і, власне, відчуття себе частиною громади (не села, не району, а саме громади) є новим для людей на рівні сприйняття своєї ідентичності.
Цікавий момент: сьогодні жителі міст повертаються в села чи селища з ідеями освітніх та мистецьких резиденцій, вони переносять свої міські активності в інший простір і в інші громади, і це теж нова якість освоєння простору українцями. Те, що було пусткою, набуває нового смислу: є небезпідставне і оптимістичне припущення, що розвиток сіл та малих міст триматиме людей в своєму селі чи місті.
Яких громадських ініціатив бракує в Україні?
Як на мене, то бракує туристичних ініціатив: здавалося б, є локальні громади, які живуть в горах чи біля моря, але вони не використовують туристичний потенціал своєї території. Так, є надихаючі приклади, коли локальні спільноти рухають туристичну привабливість свого села чи містечка, створюють додану вартість регіону, але їм важко працювати в ринкових умовах, можливо, через брак досвіду чи незнання певних законодавчих механізмів.
Також варто посилювати ініціативи в соціальному підприємництві: їх не бракує, вони є, але бракує інституційної підтримки для цих стартапів. Мене захоплюють люди, які можуть створювати нові продукти, ревіталізувати звичні речі та приміщення, які не бояться рухати бізнес-ідеї – їх потрібно підтримувати, тому що соціально відповідальний бізнес (а тут радше мова йде про власну справу) є рушієм економіки.
Самозарадність людини проявляється в її бізнес-ініціативності, я якщо така активність є і вона здорова, то має бути державна програма підтримки таких підприємців (наприклад, як це відбувається в Естонії).
Як досягти більшої ефективності низових громадських ініціатив?
По-перше, через постійну освіту і особистісний та професійний розвиток, обмін досвідом, за якими обов’язково має йти практика. Маючи досвід реалізації локальних проектів, людина завжди зможе вийти на новий рівень.
По-друге, все залежить від самої низової ініціативи: важливо посилювати її сталість та медійну присутність в громаді і поза громадою, розказати про те, як подібне повторити у своїй громаді (прописати так звану соціальну проектну франшизу, що дозволить іншим мультиплікувати результат). Це показники ефективності, на мій погляд.
Для людей, які рухають низові ініціативи, важливим є бачити локальний результат і поширення своїх ідей. А мультиплікація – це тестування ідей, гуртування однодумців, натхнення. А воно дуже потрібне, коли низова ініціатива не має зовнішнього фінансування.
Ваша порада ініціативним групам чи ГО, які тільки починають свою діяльність
На це питання відповім через призму власного досвіду: важливо знайомитися з досвідом інших громадських діячів та організацій не тільки успішним, а й невдалим. Потрібно бути готовим до нових викликів, постійно навчатися, багато їздити та знайомитися з людьми, які знаходяться в цьому ж силовому полі низових ініціатив, локальних змін. Варто навчитися ставити пріоритети, чітко розуміти свої сильні сторони та їх розвивати.
До Агенції сталого розвитку “Хмарочос” ми пройшли довгий шлях ініціативної групи, яку не спиняли відсутність грантів – ми просто відчувати потребу робити локальні проекти своїми силами, гуртуватися навколо ідеї альтернативної освіти.
Створений бекграунд ініціативної групи допоміг нам вийти на свідомий формат Агенції, і ті кейси, які у нас є, посилили нашу команду. Проаналізуйте, що є основою вашого портфоліо насьогодні, які проблеми вашої громади можуть бути вирішеними завдяки вашим ініціативам. Також важливо не загубити свій голос. Знати, для чого ви це робите і бути готовим як до поразок, так і до успіху.
