Рубрика “П’ять питань до” – це короткі інтерв’ю на актуальні теми із людьми, які на власному прикладі щоденно демонструють позитивні зміни у своїй громаді, організації, у цілому Україні.
Сьогодні герой нашої рубрики – Світлана Ткаченко, голова правління громадської організації “Точка Доступу” (місто Краматорськ).
Які головні виклики сьогодні стоять перед громадянським суспільством?
На мою думку, найбільший виклик для громадянського суспільства сьогодення – це побудувати співпрацю, що триматиметься на взаємодовірі, взаємоповазі та взаємної відповідальності. І тут я кажу не лише про співпрацю між секторами (влада-бізнес-громадськість), але і про співпрацю всередині громадського сектору.
Чому важливо робити більший акцент на розвиток громад сіл та малих містечок?
Зараз в Україні триває процес децентралізації, з’являються нові об’єднані територіальні громади, більше повноважень та ресурсів переходить на місцевий рівень. І дуже важливо, щоб це були повноваження не лише на папері, щоб їх було кому передавати. Щоб в цих нових ОТГ формувались інститути громадянського суспільства, щоб були дієві інструменти, що надають можливість кожному громадянину брати участь в прийнятті рішень.
Щоб процес прийняття цих рішень був зрозумілим, а механізм реально можливим. Щоб ми були громадянами, а не лише мешканцями, які раз на 4-5 років обрали депутата, і до наступних виборів живуть за принципом “моя хата з краю”. Саме для того, щоб реформи не гальмували, а країна розвивалась (вся країна, а не лише мегаполіси), ми і маємо робити акценти на розвитку малих громад.
Які громадські ініціативи та активності зараз необхідно втілювати в Україні?
Я вважаю, що потрібно дати людям обирати пріоритети для активностей в своїх громадах. Потрібно питати їх, створювати умови, діалогові майданчики, щоб вони збирались та обговорювали – що для них найактуальніше в цей період. А після визначення пріоритетів – робити конкурсну підтримку ініціатив, впроваджувати соціальні замовлення, інші інструменти, які дозволять громадянам “включитися” в процес розбудови своїх громад.
І, звичайно, важливо все, що стосується громадянської освіти. Ми проходимо шлях, який Європа проходила доволі поступово. Але в нас немає стільки часу, нам треба рухатися швидше. Згадувати те, що було втрачено, навчатися новому. А пришвидшити цей процес допомагає громадянська освіта.
Тому я дуже радію, що зараз в Україні багато можливостей для навчання. Тренінги, семінари, стажування, з’являються нові курси в інститутах та університетах. Всі більше на допомогу приходять новітні технології: є дійсно класні он-лайн курси та вебінари. Це надихає та дає надію, що наш шлях демократичних перетворень буде швидшим.
Як сьогодні досягти більшої ефективності низових громадських ініціатив в Україні?
У першу чергу – це довіряти ініціативним людям, підтримувати їх діяльність та створювати умови для розвитку ініціатив (проводити конкурсну підтримку, навчання, допомагати порозумітися з місцевою владою, оцінювати досягнення та говорити про них).
Я не вірю в пасивність наших людей, я вірю в те, що або немає довіри в громаді, або не створені умови для проявів активності. А якщо умови створені, принципи дотримуються, то люди “включаться” швидко.
Це як “вірус добра та відповідальності за свою громаду”. Із кожною успішно втіленою ініціативою у нас усе більше і більше стає людей, які не чекають що хтось прийде і зробить щось за них, а беруть на себе відповідальність за себе особисто, за свою родину, за свою вулицю, за своє село чи місто, та, згодом, за свою країну. А гарний приклад сусіда по громаді (живого, реального сусіда, того – що поруч), надихає інших і “вірус добра та відповідальності” йде далі!
Порада для ініціативних груп громадян та ГО, які тільки розпочинають свою діяльність у локальних громадах
Вірити в себе, більше навчатися та спілкуватися з колегами в своєму місті та інших містах, селах та селищах України. Не боятися довіряти та об’єднуватися, і йти разом до спільної мети. Іноді це не так швидко, як хотілось б, але результати спільної діяльності точно будуть стійкішими!