Конгрес транскордонної співпраці Люблін 2020 – подія ідей та досвіду

У Любліні триває Конгрес транскордонної співпраці Люблін 2020. Ця подія, що є продовженням Конгресу ініціатив Східної Європи і вперше цього року відбувається онлайн, має на меті зібрати навколо дискусій представників місцевого самоврядування, діячів культури, громадського сектора, науковців, аби вони ділилися досвідом роботи, особливо у контексті останнього півріччя, тобто пандемії, але не тільки. За словами одного із організаторів Конгресу транскордонного співробітництва, директора Центру міжнародної співпраці Люблінської міської адміністрації Кшиштофа Становського, це буде провідна тема цьогорічного конгресу.

Десять років у Любліні зустрічаються практики транскордонної співпраці – мери, президенти міст, лідери громадських організацій, лідери культурних інституцій. Перший конгрес називався – Конгрес культури Східного Партнерства, у наступних роках це відбувалося під назвою Конгрес ініціатив Східної Європи. Цьогорічний конгрес – незвичний. З одного боку через усю цю ситуацію, що є у світі, ми змушені зустрітися онлайн. Ми завжди гуляли вулицями міста, завжди ми мали час на безпосереднє спілкування. Цього року пандемія змусила нас до того, аби організувати конгрес у віртуальному просторі. Ми задумувались над тим, чи це має сенс, ми перевіряли, чи можливий переклад. Так, як раніше, усі події конгресу перекладатимуться на польську, англійську та російську мови. Також ми подумали і говорили про назву. І все частіше серед учасників конгресу з’являлися люди з Литви, Латвії. Цього року в окремих подіях беруть участь представники Ісландії, США, Канади, але також і Туреччини. Тому ця давня назва не відповідала щонайменше частині учасників. Тому у такій ситуації ми вирішили назвати цю подію Конгрес транскордонної співпраці – конгрес усіх тих, що ведуть діяльність, організовують проекти, що співпрацюють на прикордонні, наприклад, на польсько-німецькому прикордонні, польсько-українському, польсько-білоруському, але все частіше – це різносторонні проекти.

А якою є форма цьогорічного конгресу? Чим він відрізняється від попередніх, окрім назви?

Форма цьогорічного конгресу трохи подібна до попередніх, але дещо відрізняється. Кожного дня буде декілька подій. По-перше, це – дискусія за участі видатних експертів з усього світу. Першого дня конгресу ця дискусійна зустріч відбулась за участі президентів міст, мерів, на якій йшлося про майбутнє самоврядування, про те, як виглядатиме місто після пандемії, але через 10 років. Не тому, що сьогодні ми маємо справу з кризою, пов’язаною з пандемією. Але тому, що ця криза – це нагода для багатьох змін. Чергова дискусія присвячена культурі і туризму. Такі міста, як Люблін, будували свою туристичну марку на запрошенні гостей на важливі культурні події. Сьогодні багато цих подій повинні відбуватися онлайн, інші просто скасовано. Ця дискусія організована у співпраці з Інститутом Адама Міцкевича. На ній експерти з різних країн задумуватимуться, яким чином підтримувати, творити культуру у тих умовах, які є сьогодні. Чергову дискусію ми вирішили присвятити питанням економіки. І у ній ми задумаємося над тим, як повинна виглядати економіка, така, що немає перевантаження, що не має примусу зростання. Це не є так, що розвиток полягає у тому, аби випускати більше машин, видобувати більше вугілля, більше електричної енергії, організовувати видовища у все більших залах… Ні, ми повинні навчитися будувати інноваційну економіку, що не буде використовувати навколишнього середовища, не буде використовувати працівників, яка буде відкрита для всіх. Чергова зустріч буде присвячена суспільним та соціальним питанням. Яким чином люди мобілізувалися у часі пандемії? Яким чином самоврядування співпрацювало з місцевими громадськими організаціями? Яким чином вдавалося підтримати бізнес, а з іншого боку – створити умови для співпраці бізнесу та громадських організацій? Із цією тематикою також пов’язаний конкурс, який ми організували. Це – конкурс хороших практик. У рамках цього конкурсу ми попросили самоврядування, громадські організації, культурні інституції, але також індивідуальні особи, аби вони поділилися найкращими практиками, аби вони розказали про свій досвід вирішення різних проблем у часі пандемії. Я назву один приклад, якого немає у конкурсі. Люблін був першим містом у Польщі, можливо, взагалі першим містом в Європі, де відразу після запровадження карантину і обмежень, після призупинення прийому місцевих мешканців у міській адміністрації, було запроваджено процедуру надання ідентифікаційного номеру PESEL для іноземців. Уявімо собі ситуацію, що ми не народилися в Польщі і не отримали цей номер в лікарні відразу після народження, але ми приїхали з-за кордону і у нас немає цього номера – ми не зможемо піти до лікаря, в аптеку, не зможемо залагодити жодної справи. Через кілька днів, коли було оголошено карантин, ми розпочали в Любліні безпечно надавати цей номер для іноземців. Це – різний досвід у соціальних справах, обслуговування зацікавлених осіб, речей, що стосуються культури, підтримки бізнесу. Ми отримали кілька десятків різних прикладів з дуже різних країн – від Палестини, Ізраїлю аж до Туреччини, через усю Європу. Експерти кожної із галузей обрали три найцікавіші, на їхню думку, практики. А хто переможе у кожній із категорій – вирішуватимуть учасники конгресу, голосуючи за ці проекти.

Останні півроку і пандемія дали усвідомити і зрозуміти нам, що у певному розумінні світ став дещо ближчий, завдяки різним комунікаторам , однак поняття «транскордонність» дещо звузилось, адже знову з’явилися кордони, карантин. З’явилося чимало сумних ситуацій із вимушеним перебуванням в одному місці без нормальної можливості відвідати рідних або із дуже обмеженими можливостями. У контексті такого Конгресу транскордонної співпраці, як сьогодні слід розуміти це поняття «транскордонність»? Які нові характеристики воно здобуло за час пандемії?

Я думаю, що найважливішим, що б ми хотіли показати на Конгресі, це те, що ми не поділимось і не закриємось у гетто. Цей час сприяє тому, аби закритися вдома, у своєму районі, аби закрити кордони і забути про зовнішній світ. Ми цього дуже боїмося і не хочемо цього. Ми пам’ятаємо про минулі часи, коли така ізоляція легко призводила до непорозуміння і до конфліктів. Люблін за час тих місяців пандемії, що і далі тривають, дуже близько співпрацював зі своїми містами-партнерами, найбільше – з містами в Україні. У цій співпраці ми обмінювалися досвідом, ми ділилися різними правилами, що їх вводили президенти міст, способами обслуговування жителів, системами дезінфекції. Це були речі, які функціонували практично. Але, разом з тим, наші партнери з Кам’янця-Подільського організували віртуальне відкриття туристичного сезону. Ви можете собі це уявити – віртуальне відкриття туристичного сезону? Ми не могли фізично брати в цьому участь, але люблінські експерти, що займаються питаннями туризму, брали участь у цій події. Певні речі – можливі, а інших речей ми повинні навчитися, як ми можемо робити їх разом. Люблін найближчим часом чекає відкриття пам’ятника блаженному Омеляну Ковчу, греко-католицькому священнику, якого за порятунок єврейських дітей було ув’язнено на Майданеку. Тут він загинув. Ми вірили, що це буде зустріч, на якій зустрінуться десятки автобусів з людьми з Польщі і з України, що це будуть тисячі людей. Ми знаємо, що цього не станеться. Ми задумуємось, яким чином ми можемо наблизити постать отця Омеляна Ковча, якщо цього дня біля пам’ятника не буде тисячі осіб. Ми вчимося цьому, вчимося цьому так, як вчиться бізнес, який новим способом намагається функціонувати, і розвивається не лише той бізнес, який традиційно пов’язаний з комп’ютерами, електронікою. Раптом ми бачимо, що усі справи навколо велосипедів стали дуже актуальні, адже багато людей пересідають на велосипеди, раптом ми бачимо, що гастрономічні пропозиції змінено. Треба бути свідомим, що спосіб функціонування міста також зміниться. Більше людей працюватиме з дому, менше – приїжджатиме до центру. Але, це також означає, що і культура повинна бути ближче до дому, а не обов’язково у великому центрі серед міста. Я – педагог, я багато співпрацював з освітою у різних країнах, я свідомий того, що форма школи за десять років буде абсолютно іншою від тієї, що ми маємо сьогодні.

Конгрес транскордонної співпраці Люблін 2020 триватиме до 9 жовтня, запрошуємо відвідати веб-сторінку цієї події kongres.lublin.eu.

Мар’яна Кріль

Джерело: Польське радіо

Facebook Comments

Коментувати

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *