Адаптація під час кризи: старт нової суспільно важливої громадської ініціативи

Успіх залежить від швидкості адаптації до нових обставин. Під час воєнного стану  в Україні гостро постало питання інтеграції внутрішньо переміщених осіб у життя громади, де вони наразі перебувають. Як повернути людині відчуття дому? Як створити дружнє середовище та допомогти адаптуватись до життя у нових умовах? До вирішення цих питань долучається Громадська спілка «Громадські ініціативи України», розпочинаючи проєкт «Соціальна адаптація під час кризи». 

Програма інтеграційної адаптації 

Треба визнати: і людина, що приїхала на нове місце тимчасового проживання, і громада, що приймає, опинились у нових реаліях. Наприклад, рослині, коли її пересаджують, що потрібно? Час та тепло. Так рослина оживає, пристосовується до нових умов. Людині, що потрапила у кризову ситуацію,обтяжену тривалим стрессом, і до якої зовсім не була готова, також потрібно відчувати підтримку та навчитись приймати простягнуту «руку допомоги». У свою чергу, у неї виникає відчуття подяки і бажання її висловити громаді за гостинність. Для того, щоб закріпити взаємні почуття добра, вдячності і допомоги, а також якнайшвидше адаптуватись, в рамках проєкту на першому кроці розроблено низку заходів: толоки, екскурсії громадою, фестивалі кулінарного різноманіття і знайомства з культурою громади, що приймає. 

Другий важливий крок – створення інтеграційних просторів, у яких під час зустрічей залучатимуться як жителі громади, так і її гості, проводитимуться різноманітні спільні заходи та навчання, мета яких – згуртувати, поінформувати про нові можливості, підвищити рівень громадського залучення, спланувати спільну діяльність. Проводитимуться в інтеграційних просторах навчання з інформаційної безпеки, а також достатньо прикладні курси по нових здобуттю виробничих спеціальностей, які можуть бути застосовані в цій громаді або в інших громадах.  

Чому це важливо? 

Згідно даних міжнародної організації з міграції, в Україні наразі зареєстровано більше 7 мільйонів внутрішньо переміщених осіб. За територіальним розподілом найбільше внутрішньо переміщених осіб у Центральній (близько 1,4 млн.) та Західній (близько 3 млн.) частині України. Також важливо відзначити, що переважна більшість внутрішньо переміщених осіб (близько 70%) переїхали в невеликі міста та села. 

Що стосується питання повернення додому, то згідно останнього дослідження групи Рейтинг, третина з тих, хто покинув домівку, планують повертатись вже найближчим часом, чверть – ще трохи почекають. Близько 40% висловлюють готовність повернутися, але тільки після закінчення війни. Висновок наступний: потреба у соціальному включенні внутрішньо переміщених осіб в життя громад залишатиметься актуальною протягом достатньо тривалого часу, адже навіть якщо активна фаза війни закінчиться досить скоро – багато місць не будуть безпечними ще протягом тривалого часу.

Українці неймовірно гостинні, співчутливі, для нас спільне вирішення проблем та допомога один одному під час кризових ситуацій – норма життя. В тому є наша сила, в тому ми непереможні. Тому інтеграція внутрішньо переміщених осіб, соціальна адаптація через пошук «спільної мови», спільних інтересів, спільного вирішення проблем і спільного пошуку нових можливостей стає потужною платформою розвитку громадської активності, партнерства, підтримки, та підсилення ініціатив.

Facebook Comments

Коментувати

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *