Десь далеко у карпатських горах жив був волохатий, але добрий Чугайстер. Він дуже любив музику, а найулюбленіші з почутих ним мелодій складав у спеціальну торбу (у тих краях таку називають тайстрою). Як будь-який лісовик був він особою відлюдкуватою, та все ж хотів донести все назбиране людям. Тоді запакував він свій скарб (в’язанку коломийок, жмуток веснянок та ще потроху різних співанок) та й жбурнув ту писану тайстру з найвищої відомої йому вершини. І покотилася торба з високого горба…

Коли на сучасне містечко спускається ніч, настає час див. У Вінниці на 17 жовтня було заплановано агенцією „Артполе” маленьке диво. Знав про те і Чугайстер з Карпат. Він наповнив свою тайстру співочими гірськими духами та голосистими навками. Заплів у їх коси ритми гуцульських та буковинських, ґуральських та болгарських, румунських та балканських, українських та грецьких пісень. Додав до скрипок та барабанів, діджеріду та контрабаса ще й таких екзотичних штук як кілька цікавих мандолін, дримбу, дзвіночки та містичну старовинну морахарпу. І доправив все це сюди, до Вінниці, спеціальним карпатсько-балканським експресом.

То все була казка. Правдою було лише те, що минулої суботи повнісінький зал клубу „Портал” насолоджувався музикою та співами від гурту „Бурдон”, на який так довго чекали у Вінниці. В напівтемряві клубу бурдонівці здавалися веселими шаманами, які змішали пісні різних народів в своє однойменне багатоголосся. Моторна Оленка, голосиста Дана, віртуоз Ростислав, ритмічний Любомир та усміхнений Іван були раді зустріти на Вінниччині стількох прихильників. Ми ж не могли впустити такої нагоди поспілкуватись з музикантами і одразу після завершення підійшли до Олени.

- Чи це ви вперше приїхали до Вінниці?

- Ні, уже вдруге. Вперше ми були тут ще у 2004 році.

- Чому ж так довго довелося чекати вашого другого приїзду?

- Ну, звичайно, ми намагалися приїхати і раніше, тому що Вінниця це ніби і недалеко і чудове містечко, але якось отак вийшло.

- А чи є на світі ще такі місця де дуже хочеться побувати, але все якось поки що не виходило?

- Ой, їх так багато! От, до прикладу, дуже хочеться виступити десь в Сибіру, тому що їм там холодно і хочеться сибіряків зігріти нашою музикою. Дуже хочеться виступити в Швеції, я за замовчуванням дуже люблю цю країну. А ще хотілося б до Австралії. І може десь на півдні європейському, в Італії або Греції заспівати б.

- Якою музикою ви цікавитесь останнім часом, що подобається слухати?

- Для мене, наприклад, останнім відкриттям цьогорічним став Armenian Navy Band. Чомусь не звертала на них увагу раніше, тепер от слухаю, подобається. Загалом, ми всі останнім часом багато слухали цікаву добірку музики Сахари, Малі. Ну і, звичайно, продовжуємо слухати старі добрі випробувані часом мелодії.

- Чи не хотілося б „Бурдону” заграти музику більш екзотичних народів, окрім карпатської, балканської музики?

- Ми і скандинавську музику грали і центрально-європейську, західно-європейську, але все ж продовжуємо більше виконувати те, на чому розуміємося, що ми більше відчуваємо.

- Неможливо не спитати про ваші чудові інструменти. Олено, розкажіть про той дивний інструмент на якому граєте.

- Це морахарпа, і він мене надзвичайно надихає! Мені його зробили у Швеції, хоча спочатку я хотіла трошки інший вид тих харп, а саме нікельхарпу (у неї більший діапазон і звучить вона як барочний інструмент).

(Морахарпа – старовинний інструмент з кількома рядами клавіш відомий з 14-го сторіччя – примітка автора)

- У сьогоднішньому концерті прозвучало кілька зовсім нових пісень. Чи плануєте найближчим часом порадувати новим альбомом?

- Так, уже зараз збираємо пісні до четвертого нашого альбому, але ще не знаємо точно коли ж будемо його записувати, тому що достатньо матеріалу для нього ще немає. Але вже є багато цікавих задумок для нових пісень. Ми так порахували, що наразі маємо 8 чи 9 композицій, які ми зробили після випуску останнього нашого альбому („Тайстра Чугайстра” вийшов в 2008 році – примітка автора).

- Чи є вже ідеї назви для найновішого альбому?

- Ні, думаю що назву ми придумаємо коли уже все запишемо. До того ще багато часу.

Далі ми продовжили спілкуватись з Ростом Татомиром:

- Як охарактеризуєш сьогоднішній концерт та вінницьку атмосферу загалом?

- Якщо чесно, то я навіть не можу пригадати щоб у рідному Львові у нас були такі концерти! Було приємно, що незважаючи на те, що у Вінниці ми рідко буваємо, люди прийшли і багато хто знає тут нашу музику. Чесно кажучи і ми сумнівалися і організатори, адже сцена фолькова мабуть ще не є розкручена настільки, щоб гарантувати що прийде достатньо людей на концерт.

- Які у вас заплановані на найближчий час концерти та фестивалі?

- От у Києві скоро будемо писатися на радіо, також 21 числа в столиці буде наш концерт. А на початок наступного року вже маємо запрошення в Фінляндію на невеличкий тур.

- Кілька років тому ви зізнавалися, що за кордоном виступаєте частіше ніж в Україні. Чи змінився такий стан речей на сьогодні?

- Думаю тепер уже трохи виправилась ця ситуація. Хоча ми так само багато виїжджаємо. От, наприклад, не так давно повернулися з фестивалю в Естонії, який лишив після себе купу гарних вражень.

Ми дуже просили „Бурдон” завітати колись до Вінниці знову! Можливо є сенс ще якось задобрити того Чугайстера, що живе високо у Карпатах, щоб вони знову приїхали до нас. Тож слухаймо гарну музику і нехай казка не закінчується! А вже наступної суботи, завдяки „Артполю”, вирушаймо на нове дійство – приїздить „Перкалаба”.

Автор: Тимченко Лариса

Фото: Кушка Максим