МГО. ЇЇ ЗАВДАННЯ. РОЛЬ У СУСПІЛЬСТВІ

З якою метою молоді люди створюють молодіжні громадські організації (МГО)? Вочевидь, їх приваблюють такі можливості:
o вирішення соціально-важливих проблем;
o бути корисним суспільству;
o нове коло спілкування;
o реалізація своїх ідей та планів;
o реалізація своїх професійних інтересів;
o можливість закордонних поїздок;
o набуття певного соціального статусу.
Спробуємо дещо поміркувати, яку роль та місце займає МГО у суспільстві. Умовно сучасну економічну модель суспільства поділяють на три сектори. Державний або перший сектор. Його головний ресурс – влада, а основний ефект її діяльності адміністративний (посилення функцій контролю та управління). Комерційний або другий сектор. Його головний ресурс – гроші, а основний ефект його діяльності – економічний (отримання прибутку). Некомерційний або третій сектор економіки. Його головний ресурс – люди, а основний ефект його діяльності – соціальний. Саме у цьому секторі й працюють МГО. Виходячи з цього, визначимо основні напрямки діяльності МГО у суспільстві. Отже, МГО:
o розробляє та втілює різнопланові проекти, спрямовані на вирішення нагальних проблем (екологія, профілактика ВІЛ – захворювань, зайнятість молоді тощо);
o представляє та захищає інтереси молоді у державних органах та різних об’єднаннях;
o організовує і проводить теоретичні та науково-практичні конференції, навчання, соціальні адаптації, диспути, тематичні “круглі столи”, інші подібні заходи;
o організовує конкурси, фестивалі, інші безкоштовні культурно-масові заходи;
o вносить законодавчі ініціативи та інші пропозиції до органів влади і управління.
Отже, зрозуміло, що для подальшого розвитку та вдосконалення вам необхідно бути поруч з однодумцями в молодіжній громадській організації. Ви маєте два варіанти, кожен з яких має свої плюси та мінуси.
Варіант перший – знайти вже діючу МГО, стати її активним членом, співробітником, керівником чи волонтером. Плюс цього варіанта у тому, що немає потреби шукати однодумців, турбуватись про реєстрацію та бухгалтерію. Можливі мінуси: ви не знайдете організацію у тій сфері, яка вас цікавить, або не складуться відносини у колективі, або в цій МГО на керівних посадах далеко не молодь і ви ще тривалий час не зможете реалізувати свій лідерський потенціал.
Другий варіант – створити нову МГО, якщо зрозумієте, що тільки у такий спосіб зможете досягнути мети. З чого розпочати? По-перше, переконайтеся, що це не миттєве бажання, адже ми будемо залучати до спільної роботи багато людей, і, у разі “провалу”, ризикуєте втратити їхню довіру. Якщо вас це не лякає, тоді мерщій за діло. А наш посібник у цій нелегкій справі спробує вам максимально допомогти.
Радимо почати зі створення ініціативної групи. Її склад може принести у майбутньому успіх вашій організації. Очевидно, що організації у першу чергу потрібні будуть однодумці.
Запам’ятайте, що головна і основна умова існування та розвитку організації – не гроші, не офіс, не особисті контакти, а правильна робота з однодумцями. Як свідчить практика, без позитивного внутрішнього клімату, узгодженої праці у роботі не допомагають жодні зв’язки та можливості. Тому важливо, щоб учасники ініціативної групи, а потім співробітники мали такі якості, як уміння брати на себе відповідальність за результат, зважати на думку інших, бути мобільними та взаємодіяти між собою.

1.2 ФОРМУВАННЯ ІНІЦІАТИВНОЇ ГРУПИ

У тому випадку, якщо учасники ініціативної групи збираються й надалі працювати в організації, варто проаналізувати їх можливості та професійності здібності.
Отже, при формуванні ініціативної групи слід врахувати таке:
1. Незалежно від напрямку діяльності організації вам доведеться:
o вести бухгалтерський облік, здавати звіти та управляти фінансами;
o залучати матеріальні ресурси;
o взаємодіяти з громадськістю та засобами масової інформації (РR діяльність);
o залучати волонтерів (добровольців) і працювати з ними;
o забезпечувати організацію інформацією.
2. Для ефективної роботи команди вашої організації бажано, щоб її учасники могли виконувати таку функціональну роль:
o ініціатор розпочинає нові справи та пропонує нові ідеї;
o захисник забезпечує визнання та значення зусиль кожного члена команди;
o охоронець мети допомагає команді зосередитися на завданнях і не відволікатися від них;
o аналітик оцінює практичні можливості команди;
o координатор підводить підсумки результатів діяльності та поєднує їх в одне ціле;
o миротворець контролює монолітність команди та розв’язує конфлікти.
3. Для успішного досягнення поставленої мети бажано, щоб у вашій команді були люди:
o творчі та винахідливі;
o комунікабельні, відкриті, емоційні;
o уміли відшуковувати інформацію, працювати з нею, аналізувати події;
o упевненні, активні, рішучі, уміли організувати роботу інших.
Ініціативну групу сформовано. Наступне запитання, на яке
варто відповісти таке: “З якою метою створено вашу організацію?” Відповідь на нього буде записана у статуті організації і задаватиме рамки її діяльності. Сформульовані у статуті завдання відповідатимуть методам роботи. Тому до визначення завдань організації серйозно і прискіпливо.
Більшість організацій створюється для вирішення певних проблем, Спробуємо детальніше розглянути визначення проблем, у вирішенні яких ваша ініціативна група зацікавлена у першу чергу.

1.3 ВИЗНАЧЕННЯ ПРОБЛЕМИ ТА ЇЇ ПЕРСПЕКТИВ

Проблема – невідповідність між бажаним та реальним.
Соціальна проблема – невідповідність між бажаним та реальним станом соціального життя, коли ця невідповідність торкається не окремих членів суспільства, а достатньо великих соціальних груп, що зацікавлені у зміні сьогодення.
Аспект – точка зору.
Аспект проблеми – точка зору проблеми, якась її складова, або шлях до вирішення великої проблеми.
Приклад: Незадовільні умови для творчої реалізації підлітків – сноубордістів на планеті Земля – соціальна проблема.
Заборона місцевої влади містечка N кататись сноубордістам у будні дні – один із аспектів цієї соціальної проблеми.
МГО варто зосереджуватись на аспектах проблеми, а не намагатися вирішити проблему у планетарному масштабі. Різниця між розмірковуванням про проблему та аналізом її окремих аспектів – важливий фактор під час створення організації та її роботи. Ця різниця може стати серйозною причиною розбіжностей між членами організації, як молодої так і досвідченої.
Будь – яка проблема має свої аспекти, різні підходи до її вирішення. Тому треба прискіпливіше та всебічно розглядати кожен з них.
Оптимальний аспект проблеми має відповідати більшості з нижче наведених критеріїв:
o вести до реального покращення життя людей, для яких ви працюєте;
o бути налаштованими на реальний результат за оптимальний проміжок часу;
o мати перспективу – основу для чіткого плану дій;
o мати достатню кількість однодумців, упевнених у своїх силах;
o залучати фінансові ресурси в організацію;
o виправдувати витрачені зусилля;
o закласти основу для проведення наступних акцій та компаній;
o працювати із задоволенням.
Аспект проблеми ваша ініціативна група обрала. Вочевидь, метою створюваної організації буде вирішення цих аспектів проблеми.

1.4 МАЙБУТНЄ ОРГАНІЗАЦІЇ

Майбутнє – це мрія. Майбутнє організації – це відповідь на запитання:
1. Якою хотіли б бачити свою організацію засновники, керівники, члени, співробітники, через кілька років?
2. Чого вони прагнутимуть?
3.Чим має займатись організація, щоб мрія здійснилась?
Організації, як і людям, щоб рухатись вперед, варто знати — куди і навіщо. Не менш важливо, щоб кожен член вашої організації був згодний з напрямком вашої діяльності, майбутніх цілей. Таке колективне бачення – не просто ідея, це відчуття єднання, що робить організацію могутньою і задає направленість будь-якій роботі.
Здебільшого у людей та організацій відсутнє уміння створювати позитивний образ. Багато молодіжних організацій пропагують негативне бачення, фокусуючись на відступі від небажаного – кампанії проти паління, наркотиків, корупції, загальновійськового обов’язку тощо.
Негативне бачення не веде до зростання організаційної ефективності:
o сили, які могли бути спрямовані на створення чогось нового, витрачаються на запобігання та подолання небажаного:
o негативні образи несуть малопомітний, але відчутну ознаку безсилля – люди об’єднуються, коли вже допече.
o негативні образи недовговічні. Стимул є, поки є загроза. Загрози немає – зникає енергія та натхнення.
Існує два основних стимули, що живлять організацію: побоювання та бажання. Побоювання і є основою негативних образів. Бажання управляє позитивом. Побоювання може підштовхнути людей на великі звершення, але ненадовго, у той час коли бажання є безмежним джерелом росту та вдосконалення.

1.5 ВИЗНАЧЕННЯ НАПРЯМКУ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ

Тепер слід визначити напрямок діяльності організації. При цьому врахувати схильності та особливості учасників ініціативної групи, так і можливі перспективи, які сьогодні здаватимуться фантастичними, а вже кілька років поспіль стануть звичайними.
У разі визначення напрямку діяльності варто поміркувати про це в економічному аспекті. На початку ми визначили, що працює МГО у третьому – некомерційному секторі економіки. Отже, якщо ви плануєте зацікавити донорів (організації, які виділяють матеріальні ресурси для реалізації проектів МГО) та державні органи влади своєю діяльністю, залучити ресурси, які необхідні для розвитку організації є сенс подивитись на неї поглядом економіста.
Яку продукцію виготовлятиме ваша організація? Це питання, на перший погляд виглядає безглузде. Але продукт – це ніщо інше, як конкретний результат вашої діяльності. Для будь-якої молодіжної організації характерні такі процеси:

Приклад:
Один із видів діяльності молодіжної організації “Дорослі телепузики” – це пропаганда здорового способу життя серед молоді. Відтак продуктами діяльності можуть бути: інформаційні бюлетені, методичні посібники, семінари, консультації, агітація в школах тощо. Отже, коли ми замислюємося про продукти, напрямки діяльності стають
конкретними і зрозумілими. У результаті легше визначити, чи перспективно це для створюваної організації.
Якщо організація виробляє продукт, то є і споживач цього продукту – цільова група. Призначення кожної МГО – допомагати людям, які і є цільової групою. Щоб задовольнити потреби, слід спочатку вивчити їх. Найбільший ефект може забезпечити максимальне співробітництво та залучення до роботи цільової групи.

1.6 НАЗВА ОРГАНІЗАЦІЇ

Назва, що відображає цілі організації, є плюсом. Люди, для яких ці цілі є близькими, із задоволенням приєднаються до вашої МГО. З іншого боку непогано було, аби назва відрізнялася від інших МГО з подібною діяльністю. Якщо настав час вибирати назву, слід опитати всіх учасників ініціативної групи. Не зупинятись на одній назві. Приділіть цій процедурі достатньо часу, аби результат задовольнив усіх. Пропонуємо нашій увазі деякі рекомендації щодо вибору назви організації:
o Назва має розвиватися разом із вами. Найімовірніше, що під цією “вивіскою” ви працюватимете тривалий час.
o Переконайтесь, щоб вибрана назва легко вимовлялася і запам’ятовувалася.
o Назва має відображати тип вашої організації та цілі.
o Переконайтесь, щоб назва не обмежила діяльності вашої організації і не стала перешкодою для вступу нових членів.
o Уникайте назв, схожих з уже відомими назвами.
o Утримайтесь від використання в назві заперечення (проти чогось).
o Можна вигадати назву, з якої б можна було скласти ефектну абревіатуру, (тобто щоб при скороченні виходило блискуче слово).

1.7 ВИЗНАЧЕННЯ СТРУКТУРИ ОРГАНІЗАЦІЇ

Багато організацій з недовірою відносяться до жорстких ієрархічних структур. Проте існує, принаймні, дві вагомі причини, щоб рекомендувати не відмовлятись від того або іншого типу формальної структури.
1. Відповідальність: певні люди мають виконувати певні зобов’язання. Але вони виконуватимуть ці зобов’язання у тому випадку, якщо :
а)зобов’язання розподілені у розумних пропорціях;
б)зобов’язання покладені на тих, у кого для цього є здібності і бажання.
2. Публічне представництво: ті, від кого залежить прийняття рішень (чиновники, співробітники фондів), в інтересах вашої організації схильні віддавати перевагу організаціям з чіткою ієрархічною структурою.
Справляти враження добре організованої групи – життєва політика, яка забезпечує нормальну діяльність та розвиток організації. Крім того, представникам ЗМІ, партнерам, має бути зрозуміло, до кого із членів організації звертатись з того «бо іншого питання. У цьому їм допоможуть поширені назви посад.
Зазвичай у, структурі організації виділяють чотири відповідальні посади: керівника, його заступника (заступників), секретаря та офіс-менеджера, бухгалтера. Важливо не тільки як називається посада, а й функції, які виконують люди, обіймаючи ці посади.
Звісно, діяльність організації ефективна тоді, коли робота розподіляється за окремими підрозділами.
Найчастіше підрозділи формуються тоді, коли це необхідно для реалізації проекту чи проведення акції. Але у цьому випадку доцільна постійна робота, принаймні, двох підрозділів:
o із зв’язками з громадськістю (у функції можуть входити як оперативний зв’язок із членами організації, так і зв’язок із ЗМІ, населенням, надсилання кореспонденції тощо);
o фінансів (окрім роботи бухгалтера, у цього підрозділу важливе завдання щодо залучення фінансових ресурсів для діяльності та розвитку організації).
Обов’язково визначте строки повноважень для керівників підрозділів. Це полегшить такі процедури, як залучення нових людей на посади.
Структуру можна назвати чіткою і зрозумілою, коли штатні співробітники та члени організації знають, що вони розбудовують. Якщо не буде розроблено структури, що визначає процедуру прийняття рішень, стиль управління, вашу організацію замість бурхливої діяльності очікує повний занепад. Отже, опишіть максимально все у своєму статуті.

1.8 ОФІЦІЙНЕ ВИЗНАННЯ МГО

Для молодіжної громадської організації (МГО), яка тільки розпочала свою діяльність, легалізація стає першим випробовуванням на здатність існування. В Україні існує чинна правова база, що регламентує діяльність МГО, зокрема їхню легалізацію.
У ст. 36 Конституції України йдеться про те, що громадяни мають право на свободу об’єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення та захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки й громадського порядку, охорони здоров’я населення або захисту прав і свобод інших людей.
Спочатку визначимося з тим, що ми розуміємо під поняттям “легалізація” і яке правове значення вона має для молодих громадян, що вирішили розпочати свою діяльність у громадській роботі.
Легалізація пов’язана з проблемами правового закріплення самого факту існування об’єднання громадян, офіційного надання йому правової сили та обґрунтування правових наслідків.
Закон України “Про об’єднання громадян” (ст.14) визначає, що легалізація (офіційне визнання) об’єднання громадян є обов’язковою і здійснюється шляхом реєстрації або повідомленням про заснування.
При реєстрації об’єднання громадян набуває статусу юридичної особи, при легалізації шляхом повідомлення статус юридичної особи не набувається.
Цивільний кодекс України визначає юридичну особу як організацію, що має:
1) відокремлене майно: гроші, цінні папери, нерухоме та рухоме майно (транспортні засоби, тварини, предмети споживання тощо);
2) право від свого імені набувати особисті немайнові права, авторські права, право на винагороду тощо;
3) виконувати обов’язки у зв’язку з належними майновими та немайновими правами;
4) право бути позивачем та відповідачем у судових органах;
Звичайно, це “азбука” цивільного законодавства. Проте іноді до органів реєстрації звертаються об’єднання громадян, які при легалізації шляхом повідомлення у своїх установчих документах (положеннях, інструкціях, статутах) передбачають можливість для організації купувати та продавати майно, отримувати і кошти або мати свій банківський рахунок. Таких прав організації, легалізовані шляхом повідомлення, не мають.
Закон України “Про об’єднання громадян” (ст.14) також визначає, що діяльність об’єднань громадян, які не легалізовані або примусово розпущені за рішенням суду, є протизаконною. Тому слід мати на увазі, що коли кілька громадян (достатньо трьох осіб) визначають себе як організаційне формування, але не надають цьому факту належного офіційного визнання, то це може призвести до юридичної відповідальності таких громадян.
Легалізація МГО здійснюється залежно від статусу цієї організації згідно зі ст.14 Закону України “Про об’єднання громадян”:
o для місцевих організацій – місцевими органами влади, виконавчими комітетами сільських, селищних, міських рад депутатів;
o для всеукраїнських та міжнародних організацій – Міністерством юстиції.

1.9 ПРАВОВИЙ СТАТУС МГО

Питання статусу пов’язується у законодавстві про об’єднання громадян з територією її діяльності, хоча норми, які встановлюють статус за територіальною ознакою, не є конституційними, а у деяких випадках суперечать самі собі.
Закон України “Про об’єднання громадян” визначає МГО за таким статусом:
o місцева – діяльність організації поширюється на територію однієї адміністративної одиниці або регіону (село, район, місто, область);
o всеукраїнська – діяль0,ність поширюється на територію більшості областей України;
o міжнародна – діяльність поширюється на територію України і принаймні ще однієї держави.
Органи реєстрації, як правило, приділяють питанню територіальної належності МГО значну увагу. Статут обов’язково має визначити, за яким статусом працює МГО.

1.10 ПРОВЕДЕННЯ УСТАНОВЧОГО З’ЇЗДУ (КОНФЕРЕНЦІЇ) ТА ПІДГОТОВКА УСТАНОВЧИХ ДОКУМЕНТІВ

Під час підготовки установчого з їзду варто переконатися, що:
o всі учасники зборів мали можливість ознайомитись з проектом статуту, переглянути кандидатури керівних органів;
o ні у кого з учасників нема принципових заперечень щодо змісту Статуту, назви організації (всі принципові розходження варто узгоджувати до з’їзду);
o приміщення, в якому відбуватиметься з’їзд, досить зручне та комфортне.
При проведенні зборів необхідно:
o обрати голову та секретаря зборів;
o оголосити порядок денний;
o фіксувати зміст виступаючих, результати голосування.
У разі прийняття рішення:
o створити доброзичливу атмосферу;
o дати можливість виступити всім бажаючим;
o до прийняття остаточного рішення розглядати та аналізувати альтернативні варіанти.

1.11 ДОКУМЕНТИ, НЕОБХІДНІ ДЛЯ ПРОХОДЖЕННЯ ПРОЦЕДУРИ РЕЄСТРАЦІЇ МГО
МГО – це статутні організації, вони самі виробляють свої внутрішні норми та правила, які у разі реєстрації МГО набирають правової чинності, мають судовий захист. Тому Статут є одним із найголовніших нормативних документів для МГО. Для підтвердження легітимності прийняття колективних рішень об’єднань громадян необхідний протокол.
Для реєстрації МГО подають такі документи:
o заяву, підписану не менш як трьома засновниками або їх уповноваженими представниками. Якщо засновники фізичні особи, то документ має бути нотаріально посвідчений. У разі створення спілки МГО заява скріплюється печатками цих юридичних осіб;
o статут (положення) у двох примірниках;
o протокол установчого з’їзду (конференції) або загальних зборів, які прийняли статут (положення);
o відомості про керівний склад центральних статутних органів (із зазначенням прізвища, імені, по батькові, року народження, місця постійного проживання, посади (заняття), місця роботи);
o дані про наявність місцевих осередків, підтверджені протоколами конференцій (зборів). У деяких органах реєстрації, якщо такі осередки ще не створені, вимагають надати довідку про їх відсутність на момент реєстрації.
Орган, що здійснює реєстрацію, має право здійснювати перевірку відомостей, що містяться в поданих документах. Іноді органи реєстрації вимагають статути організацій, які хочуть вступити до складу спілки, для того щоб визначити, чи не суперечить це рішення меті, або процедурі вступу до спілки.
Значної уваги органи реєстрації приділяють змісту та відповідності статуту МГО чинному законодавству.
Вік засновників, має відповідати установленим вимогам Закону України “Про молодіжні організації”. Кількість дорослих членів або засновників не повинна перевищувати однієї третини загальної кількості членів. Зауважимо, що законодавство не дуже чітко визначило особливості створення та заснування МГО, зробивши посилання тільки на Закон України “Про об’єднання громадян”. Але як бути, наприклад, у випадках, коли в органи легалізації надходить заява про реєстрацію МГО від неповнолітніх громадян. У цьому випадку представляти, нести адміністративну, кримінальну відповідальність у зв’язку з управлінською діяльністю можуть лише повнолітні особи.
Органам реєстрації це дає підставу вимагати, щоб серед засновників обов’язково був хоча б один повнолітній громадянин. Тоді відповідно тільки повнолітній може бути обраним на головну представницьку посаду (голови правління, президента тощо), підписувати майнові та інші зобов’язання.
Можливо також, що в організації будуть дві представницькі посади. Одна з них передбачатиме представлення повнолітньою особою майнових та адміністративних інтересів організації, а друга – вирішення інших організаційних питань (її може займати і неповнолітня особа).
Для легалізації шляхом повідомлення подається заява, підписана не менше, ніж трьома засновниками або їх уповноваженими представниками.
У заяві зазначаються: прізвище, ім’я, по батькові замовників або їх уповноважених представників, рік народження, місце постійного проживання, назва організації та місце знаходження центральних статутних органів, основна мета діяльності МГО. Підписи в заяві мають бути завірені в нотаріальному порядку. Закон України “Про об’єднання і громадян” не встановлює вимог щодо обов’язковості подання статуту (положення) або іншого документа, яким така організація регулюватиме свою діяльність. Більше того, в правовій практиці склалося, що статут – це документ, яким керується в своїй діяльності лише юридична особа. Допускається, що організація, легалізована шляхом повідомлення, може мати своє положення, яким вона керується в своїй діяльності. МГО, легалізована шляхом повідомлення, вноситься до книги обліку громадських організацій, яка ведеться легалізуючим органом.

1.12 ДОКУМЕНТИ, ЯКІ ПОСВІДЧУЮТЬ ФАКТ ЛЕГАЛІЗАЦІЇ

У разі реєстрації державний орган повинен видати свідоцтво про реєстрацію.
При реєстрації МГО часто трапляється, що місцеві виконкоми (села, району, міста) мають різні бланки свідоцтв. Це призводить до того, що іноді складно визначити, чи пройшла така МГО реєстрацію, чи ні.
Відтак можна лише дати пораду: звертайте особливу увагу на реквізити свідоцтв, де мають бути гербова печатка державного органу (виконкому), а також підпис голови цього органу або уповноваженої ним особи.
При легалізації шляхом повідомлення представникам таких МГО, у разі потреби можуть видаватися витяги з книг обліку МГО, легалізованих шляхом повідомлення. Цей документ є свого роду офіційним визнанням МГО.

1.13 ПРОЦЕДУРА ПЕРЕРЕЄСТРАЦІЇ ДЛЯ МГО

Детально це питання в законодавстві не визначено, тому вирішення умов перереєстрації залежить від органів реєстрації.
Закон України “Про об’єднання громадян” у ст. 15 вказує на те, що перереєстрація об’єднання громадян здійснюється відповідно до цього закону, але сам закон таких положень щодо перереєстрації не містить. Отже перереєстрація МГО здійснюється в порядку, передбаченому для реєстрації.
Практика засвідчує, що у випадках, коли МГО вносить суттєві зміни до статуту, змінює назву або юридичну адресу, органи реєстрації пропонують їй пройти перереєстрацію.
У випадках реорганізації зміни території діяльності, коли на це потрібна згода вищої організаційної ланки, органи реєстрації можуть вимагати надання копій статутних документів цих організацій та копій протоколів їх рішень, посвідчені печаткою та підписом офіційних представників організації.
Якщо перереєстрація пов’язана зі зміною юридичної адреси, орган реєстрації іноді вимагає надати документи, які підтверджують правомочність розташування за зазначеною адресою (копія угоди про оренду, купівлі-продажу тощо).
МГО від сплати реєстраційного збору звільняються.

1.14 ВНЕСЕННЯ ЗМІН ТА ДОПОВНЕННЬ ДО СТАТУТНИХ
ДОКУМЕНТІВ МГО

Якщо у МГО виникає потреба внести зміни та доповнення до статутних документів, то протягом 5-денного терміну вона повідомляє про це реєструючий орган для внесення необхідних змін до Реєстру громадських організацій
Для МГО перелік документів, які необхідно надавати у разі внесення змін та доповнень, не визначено. Проте, очевидно, достатньо буде подати до реєструючого органу:
o заяву, підписану уповноваженим представником;
o протокол зборів (з’їзду, конференції) з рішенням про внесення змін і доповнень до статуту (положення);
o матеріали, що підтверджують правомочність зборів (з’їзду, конференції);
o текст змін і доповнень;
o копія статуту (положення) у двох примірниках.
Усі ці документи мають бути посвідчені печаткою та підписом посадових осіб організації (голови, секретаря тощо).
1.15 ТЕРМІН ЛЕГАЛІЗАЦІЇ МГО

Загальний термін розгляду документів реєстрації для МГО становить два місяці від дня їх подання. Після цього орган реєстрації повинен у десятиденний термін надати офіційну відповідь про результати розгляду документів.
В органах місцевої влади термін реєстрації в середньому може коливатись, але цілком логічно, коли свідоцтво про реєстрацію видається раніше від установленого терміну. На це органи реєстрації мають повноваження.
Строки легалізації шляхом повідомлення для МГО не визначено законодавством про об’єднання громадян. Отже, сам факт подання таких документів набирає юридичної сили та тягне за собою правові наслідки. Тому й не передбачено встановлення термінів легалізації.
Якщо ж представникам легалізованої шляхом повідомлення організації буде необхідно офіційне підтвердження факту легалізації, то за їх зверненням легалізуючий орган повинен надавати витяг з журналу, до якого вноситься ця організація.
Загальний термін розгляду звернень громадян до державних органів становить один місяць, а у випадках, які не потребують додаткового вирішення, п’ятнадцять днів (ст.20 Закону України “Про звернення громадян” (№ 47, від 02.10.96р.).
За наявності обґрунтованого прохання громадянина органи реєстрації можуть надавати відповідь ще за менший термін.

1.16 ТЕРМІНИ РЕЄСТРАЦІЇ ЗМІН ТА ДОПОВНЕНЬ ДО СТАТУТУ

Як уже згадувалося, МГО протягом 5 днів повідомляє орган реєстрації про зміни та доповнення до статуту, але терміни затвердження таких змін та доповнень для МГО не встановлено. Тому органи реєстрації використовують загальний термін реєстрації МГО – два (іноді менше) місяці. Варто зазначити, що для таких повсякденних питань діяльності МГО, як внесення змін та доповнень, це дуже великі терміни.

1.17 ТЕРМІНИ ПЕРЕРЕЄСТРАЦІЇ

У зв’язку з тим, що це питання не визначено процедурним, то термін перереєстрації становить також два місяці. Часто це ускладнює нормальне функціонування МГО. Наприклад, для зміни юридичної адреси вона має чекати понад два місяці. Хоча слід визнати, що органи реєстрації часом скорочують ці терміни.
Загалом, термін у два місяці завеликий для такої процедури.
У розвинутих країнах така процедура відбувається у термін під двох – десяти днів до одного місяця.

1.18 ПІДСТАВИ ДЛЯ ВІДМОВИ У ДЕРЖАВНІЙ РЕЄСТРАЦІЇ

Органи реєстрації можуть відмовити в реєстрації у таких випадках:

o статутні документи суперечать законодавству України або закону, згідно з якими ця організація реєструється;
o заяви на реєстрацію подані від двох організацій, які мають однакову назву (перевага надається тій МГО, яка першою подала документи, а другій, якщо вона наполягає на цій назві, органи реєстрації мають відмовити).
Закон України “Про об’єднання громадян” у ст.4 зазначає про те, що не підлягають легалізації об’єднання громадян, коли вони мають на меті проведення антиконституційних заходів, розпалювання національної ворожнечі, пропаганду війни тощо.
Реєструючий орган повинен дати не просто письмову, а письмову мотивовану відповідь, тобто з посиланням на положення та статті нормативних актів, якими він керувався, приймаючи рішення.
МГО можуть оскаржити результати розгляду документів у судовому порядку.
Отже, нагадаємо про типові помилки під час реєстрації МГО:
o у статуті є положення, що суперечать законодавству;
o в установчих документах трапляються граматичні, стилістичні помилки та невідповідність у назвах, адресах тощо;
o ініціативна група, надіслала папери поштою, не зазначивши координати керівника організації або людини, до якої можна звернутись для уточнення інформації.
Якщо ініціативна група не в змозі грамотно підготувати установчі папери, то ймовірність успішного розвитку дуже мала. Можливо у цьому випадку слід відмовитися від створення організації.

1.19 ПЕРШІ КРОКИ МГО ПІСЛЯ ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ

Маючи свідоцтво про реєстрацію, для одержання остаточних атрибутів юридичної особи необхідно протягом місяця стати на облік у таких державних органах та установах:

o Управлінні статистики;
o державній податковій адміністрації;
o дозвільній системі МВС (для виготовлення печатки);
o пенсійному фонді;
o банківській установі, де відкривається рахунок;
o державному фонді зайнятості.
Щоб стати на облік до Управління статистики, слід подати такі документи: нотаріально посвідчену копію статуту, нотаріально посвідчене свідоцтво про реєстрацію.
Управління статистики видає довідку про внесення до державного реєстру підприємств та організацій України, в якому зафіксовано ідентифікаційний код організації, що надається всім юридичним особам. Для постановки на облік у податковій адміністрації необхідно подати такі документи: заяву на ім’я начальника районної (міської) податкової адміністрації про взяття на облік, нотаріально посвідчені копії статуту та свідоцтва про реєстрацію; довідку про взяття на облік від управління статистики; протокол установчих зборів; відомості про замовників; наказ (протокол, рішення) про призначення виконавчого керівника та головного бухгалтера; оригінал статуту (зі штампом податкового органу повертається МГО).
Щоб процедура постановки на облік у податковій адміністрації не стала однією з найскладніших, зазначимо сякі особливості, які слід урахувати ще на етапі реєстрації.
По-перше, тільки податкові органи мають право надавати МГО статус неприбуткової організації, тому статутні документи організації не повинні мати будь – яких ознак комерційної діяльності (поняття її та перелік видів якої зазначені в ст. 1,4 Закону України “Про підприємництво”).
По-друге, перелік видів статутної діяльності має бути вичерпним і цілком конкретним, не повинно бути формулювань на зразок: і подібні види діяльності, інші види діяльності, та інші (ст.7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”).
По-третє, організація, що ставить на меті отримання прибутків, має визначити, яким чином вона проводитиме господарську (підприємницьку) діяльність. Як зазначено у ст. 24 Закону України “Про об’єднання громадян”, об’єднання громадян для виконання статутних завдань можуть здійснювати необхідну господарську, комерційну діяльність шляхом створення госпрозрахункових установ та організацій зі статусом юридичної особи або засновувати підприємства.
У статуті самої МГО не потрібно розписувати, чим будуть займатися створені організацією підприємства. Це окремо визначається в статутах самих підприємств.
Відкрити рахунок у банку можливо , у тому разі, якщо стати перед тим на облік у податковій адміністрації.
У банківській установі для відкриття рахунків необхідні такі документи: заява про відкриття рахунку на ім’я керівника банку чи його відділення; протокол установчих зборів; відомості про засновників; наказ (рішення, протокол) про призначення виконавчого керівника та головного бухгалтера; нотаріально посвідчена копія статуту та свідоцтва про реєстрацію; довідка про взяття на облік з управління статистики; довідка про взяття на облік з податкової адміністрації; картка із зразками підписів керівника та головного бухгалтера, яким надано право підпису фінансових документів.
Банк видає довідки про відкриття рахунків, які потрібно подати до податкової адміністрації та органів дозвільної системи УВС.
Для одержання дозволу на отримання печатки у дозвільну систему районного, міського управління міліції необхідно подати: заяву на ім’я начальника дозвільного органу про виготовлення печаток та штампів; нотаріально посвідчену копію свідоцтва про реєстрацію; витяг зі статуту про право МГО мати печатку або штамп за підписом керівника організації; квитанцію про сплату збору про надання дозволу; оригінали статуту та свідоцтва про реєстрацію, на яких ставиться відповідний штамп (після чого повертаються організації).
Останнім етапом є постановка на облік в інших державних установах: пенсійному фонді, фонді соціального страхування, фонді зайнятості.
Отже, МГО вважається створеною юридичною особою за таких умов:
o На оригіналі статуті стоять штампи Державної податкової адміністрації, Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування;
o На оригіналі свідоцтва про реєстрацію стоять штампи дозвільної системи УВС;
o відкрито постійний розрахунковий рахунок.

1.20 ОСТАННІ ПОРАДИ

Якщо вами створено Молодіжну громадську організацію і ви бажаєте забезпечити їй успішну діяльність та розвиток, необхідно:
o знати нормативні акти, що регулюють діяльність МГО та керуватися ними;
o знати статут своєї організації та керуватися ним у роботі; не ухилятися від статутних завдань та напрямку діяльності нашої організації.
Також варто відмовитися від стереотипу будь – хто має допомагати вашій організації, хоча б тому, що вона займається корисною соціальною роботою. Організацію створено з вашої ініціативи і ніхто НЕ ЗОБОВ’ЯЗАНИЙ їй допомагати.
Управління МГО, з одного боку, не потребує особливих знань, навичок, професіоналізму, але оскільки результати МГО важко оцінити, підсумувати, управління в МГО має бути організовано краще, ніж у світі бізнесу. МГО мають максимально ефективно використовувати обмежені людські та фінансові ресурси і попередньо знати про очікувані результати. Успіхів вам і вдачі!